Вітаю Вас, Гість
Розробки виховних заходів

Сценарій святкового заходу, присвяченого

Т.Г. Шевченку

Мета:

- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

- вшанування памяті видатного художника слова,

  патріота України - Т.Г.Шевченка.

- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

- пропагування творчості обдарування рідного краю.

 

І частина

 

На сцені – рушник і вислів "Не одцурайтесь своєї мови…”.

Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.

 

Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

 

Запалює свічку.

 

Ведучий 2:  Хай палає свічка.

                         Хай палає,

                         Поєднає нас вона в цей час.

                         Друзів голоси нехай лунають,

                         Слово й музика нехай єднають нас.

 

Звучить мелодійна музика та вірш М.Бригільського.

 

Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,

                        Лесі    Українки і Марка Вовчка.

Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,

                        Це барвисте слово генія Франка.

Учень 1:     Мова українська – це і степ широкий,

                        Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Учень 2:     Мова українська – океан глибокий

                        Мудрості народу – вічної краси.

Учень 1:     Мова українська – берегиня наша,

                        Пісня материнська, голос немовлят.

Учень 2:     Мова українська – це достатку чаша

                        І найбільше свято із відомих свят.

 

Український танок.

 

 

Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

 

Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

 

То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.

 

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.

 

Учень 1:     Щовесни, коли тануть сніги

                        І на рясті засяє веселка,

                        Повні сил і живої снаги

                        Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учень 2:     Ти, Тарасе, сьогодні

                        Нас зібрав докупи.

                        І зійшлися у цій залі

                        Шевченка онуки.

 

Пісня "Одна калина”.

 

Учень 3:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

                        Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

                        Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень 4:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

                        Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

                        У розкриллі земних і заобрійних трас

                        Височієш над світом, великий Тарас.

Учень 5:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

                        Бо те, за що ми жили й боролись,

                        Твій сон щасливий, зоря твоя,

                        Велика, вольна, нова сім’я…

 

Український танок.

 

Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:

 

Учень 6:     …Не одцурайтесь своєї мови

                        Ні в тихі дні, ні в дні громові,

                        Ні в дні підступно мовчазні,

                        Коли стоїш на крутизні

                        Один, чолом сягнувши птаха,

                        Й холодний вітер попід пахви

                        Бере і забиває дих,

                                   Щоб ти скорився і притих.

                                   Не одцурайсь, мій сину,

                                   Мови. У тебе іншої нема.

                                    Ти плоть і дух – одне-єдине

                                   Зі словом батьківським – Людина,

                                   Без нього – просто плоть німа.

                                   Без мови в світі нас – нема!

 

Учень 7:    Схаменіться,…

                        Подивіться на рай тихий,

                        На свою країну,

                        Полюбіте  щирим серцем

                        Велику руїну,

                        Розкуйтеся, братайтеся!

                        У чужому краю

                        Не шукайте, не питайте

                        Того, що немає

                        І на небі, а не тілько

                        На чужому полі.

                        В своїй хаті своя й правда,

                        І сила, і воля.

 

Учень 8:       Учітесь, читайте,

                        І чужому научайтесь,

                        Й свого не цурайтесь,

                        Бо хто матір забуває,

                        Того Бог карає,

                        Того діти цураються,

                        В хату не пускають.

                        Чужі люди проганяють,

                         І немає злому

                         На всій землі безконечній

                         Веселого дому.

Учень 9:       Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

Учень 10:    І мене в сім’ї великій,

                        В сім’ї вольній, новій,

                        Не забудьте пам’янути

                        Незлим тихим словом.

 

Пісня на слова Шевченка "Зоре моя вечірняя” .

 

Ведучий 1: "Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

 

Учень 11:   Залишим у спадок новим поколінням

                        Свої ідеали й свої устремління,

                        Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

                        І геній Шевченка як нації крила.

 

Учень 12:   Залишим і те, що душею народу

                        Зовуть недаремно від роду до роду,

                        Як вищу красу і життєву основу,

                        Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Наш великий Тарас

НАШ ВЕЛИКИЙ ТАРАС

 

Святково прибраний зал. На стіні портрет Т.Г. Шевченка, прикрашений вишитим рушником. На сцені, по лівому боці, на підвищенні, книжки (різноманітні видання "Кобзаря"), біля них бандура...

З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки... Учні зодягнені святково у вишиванки.
Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені ,десь по лівому боці, за бандурою.
Діти, які декламують вірші,знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.
Виступ починається піснею.

Пісня – "Думи мої" (лихо мені з вами)
Вірш – "Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі 
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти...
...Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами."

Ведучий: 9 березня 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко- великий поет України. Тільки невпинною тяжкою працею змогли Грицько і Катерина Шевченко утримати себе і своїх шестеро дітей. Ріс Тарас, як усі сільські кріпацькі діти, під Божою опікою, але вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників. Був він до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати.
Ведуча: Одного сонячного ранку восени 1822 року, мама у темно-зеленій корсетці, у синій спідниці, в зеленій квітчастій хустці на голові – вся святково усміхнена, пригладила Тарасові чупринку, наділа нову шапку, почепила йому через плече торбину для книжок, обдарувала лагідною усмішкою:
Мама – Щасти тобі, синку, може, людиною станеш...
Ведуча: Так на восьмому році життя Тарас став учнем дяка.
Тарас -.... куплю
Паперу аркуш, і зроблю
Маленьку книжечку;хрестами
І візерунками з квітами
Кругом листочки обведу,
Та й списую Сковороду...
Ведучий:Лихо не спало. Коли Тарасові було 9 років померла його мати, а в 11 років залишився він круглим сиротою бо ж і батько помер.
Став Тарас пасти громадську худобу. Та все ж мріяв про малювання. Знайшов – таки одного маляра, який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарта.
Тарас – Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівки погодився взяти мене в учні. Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.
Управитель – А батьки в тебе є ?
Тарас – Ні, померли, сам я. Так дасте документа ?
Управитель – Якого документа? Дурниці! Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців, як ти, треба в козачки набрати.
Тарас – В козачки!? Які козачки??
Управитель – А такі козачки, пан уже знає. Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.
Тарас – Пане управителю... я хочу на маляра вчитися...
Управитель – Ну, годі там базікати! Одведіть його до кухаря.
Вірш – "Доля"
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
з нас будуть люде», - ти сказала.
А я послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?

Ведучий: Охота до рисування не покидала його. Пан сварив його, тяжко карав, лютував. Виїжджаючи до Петербурга взяв його з собою. Один з видатних митців дорадив панові віддати хлопця в науку до Ширяєва.
У Петербурзі пощастило Тарасу познайомитись зі славними художниками і письменниками, які зібрали гроші і 22 квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.
Став Шевченко вільною людиною.
Пісня – " Бандуристе,орле сизий..."
Ведуча: Шевченко був живою піснею, журбою і плачем. Усе його життя було важке і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом, то власним життям – безмежну любов до України. У 1840 році світ побачив "Кобзар"!
Вірш – "Розрита могила " 
Пісня – "Встає хмара з - за Лиману "
Ведучий: І ще одна важлива деталь: Як відомо, власні імена походять від загальних. Тарас – це ім’я, запозичене з грецької мови, воно означає -бунтар.
Вірш "І мертвим..." (фрагмент від слів"І смеркає..."до слів... "Велику руїну."
Ведуча: Треба нам всім пам’ятати, що майже усе своє життя Шевченко жив за межами рідної землі, та своєї мови не тільки не забув, а підняв народне слово до вершин світового письменства.
Вірш –"І мертвим..."(фрагмент)
"Учітесь,читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь!
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають."
Пісня – "Реве та стогне Дніпр широкий..."
Ведучий: Після закінчення Академії мистецтв, Шевченко повернувся на Україну і вступив до таємного політичного товариства.
У 1847 року його заарештували і присудили на заслання за Урал.
Вірш - (фрагмент)
"Заросли шляхи тернями
На тую Вкраїну,
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.
Мабуть, мені не вернутись
Ніколи додому?
Мабуть, мені доведеться
Читати самому
Оці думи?Боже милий!
Тяжко мені жити!
Маю серце широкеє –
Ні з ким поділити!
Не дав єси мені долі,
Молодої долі!
Не давав єси ніколи,
Ніколи! ніколи!
Не дав серця молодого
З тим серцем дівочим
Поєднати! Минулися
Мої дні і ночі
Без радості, молодії
Так собі минули
На чужині..."

Вірш – Н.Н.(фрагмент)
"Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся...і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря."

Ведуча: Шевченко всією душею любив свою Україну і він завжди нагадував українцям про її славне минуле.
Вірш- "Іван Підкова " – перша частина
Пісня – " Тече вода в синє море "
Ведучий: На засланні поету заборонено писати і малювати. Та все ж вдавалось йому роздобути клаптик паперу, щоб під ослоною ночі творити...
Вірш –" І досі сниться : під горою..." 
Вірш – (фрагмент)
" Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.
А літа пливуть меж нами,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
І добро і лихо!"
Пісня – "По діброві вітер виє..."
Ведуча: Неволя тривала довгих 10 тяжких літ, які відібрали в поета здоров’я, проте не вбили його палкої, глибокої любові до рідного краю.
Вірш – "В Казематі" частина ІІІ – Мені однаково,чи буду я жить в Україні, чи ні ... і частина ХІІ – Чи ми ще зійдемося знову ?...
Ведучий: Кобзар намагався також довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність, мораль, освячену віковими традиціями.
Вірш " І мертвим...."фрагмент:
"Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що не має
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда,
І сила, і воля."

Ведучий: Тарас Григорович Шевченко помер 10.03.1861року.
Вірш –"Не молилася за мене..." фрагмент:
"Я тілько хаточку в тім раї
Благав ,і досі ще благаю
Щоб хоч умерти на Дніпрі
Хоч на малесенькій горі ."

Пісня "Заповіт"
Пісню співають всі діти і гості.