| Головна » Статті » Мої статті |
Організація групової роботи на уроках математики
| ЗМІСТ 1. Вступ. ..................................................................................................3 1.1. Причини загубленого інтересу до знань................................3 1.2. Сутність інтерактивного навчання.........................................4 1.3. З історії інтерактивних методів навчання..............................5 1.4. Способи організації навчальної діяльності школярів на уроках та інших формах навчання...........................................................6 2. Основна частина.................................................................................8 2.1. Кооперативне навчання...........................................................8 2.2. Технологія структурування кооперативного навчання.......9 2.2.1. Позитивна взаємозалежність.............................................10 2.2.2. Особистістна взаємодія......................................................10 2.2.3. Індивідуальна підзвітність.................................................11 2.2.4. Розвиток міжособистістного спілкування та спілкування в невеликих групах.................................................................11 2.2.5. Аналіз даних про роботу групи..........................................12 2.2.6. Організація групової діяльності.........................................12 2.3. Практичне використання групової роботи школярів на уроках математики.................................................................................13 2.3.1. Розробка уроку математики для учнів 7 – го класу по темі „Вертикальні кути”...............................................................13 3. Висновки...............................................................................................19 4. Список використаної літератури........................................................20 1. ВСТУП 1.1 Прични загубленого інтересу до знань До найбільш поширених належить невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності. Навчання – це нелегка праця, яка вимагає від учня багатьох спеціальних навичок, чимало сили волі, без чого неможливо досягти успіху у навчанні. На друге місце потрібно поставити об’єм та складність матеріалу, який треба засвоїти і запам’ятати. Хоча давно відомо, що передавати школяреві всі знання, накопичені людством, утопічно та шкідлтво, зміст шкільної освіти продовжує розбухати. Педагоги часто організоаують діяльність без опори на бажання й мотиви учнів. Ще одна важлива причина небажання вчитися – убогість шкільного життя і навчального процесу. Монотонність і одноманітність занять, діяльності вчителів, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень і нових зустрічей та необхідність довгий час сидіти і майже не гворити – все це робить шкільне життя нудним і невеселим. І це тоді, коли навкруги стільки спокус: телебачення, комп’ютерні ігри, розваги на вулиці. Не стимулює бажання вчитися і непродуманність методики й організації навчального процесу. Вчитель з роками підбирає найбільш зручні методи і прийоми роботи, звикає до їх застосування і непомітно для себе може перетворитися (чи перетворюється) на однаманітно працюючу машину. Застарілість матеріальних засобів навчання (прилади, наочність) і відсутність нових значно знижують якість уроків. Це часто налаштовує учнів проти вчителів і навчання, або, іншими словами, школа відбиває в дітей бажання навчатися. Багато які з педагогів до сьогодні будують урок за традиційною структурою, де переважають пасивні форми роботи учнів. Негативним фактором є не стільки сами елементи структури, скільки те, що в силу традиції та інертності ці елементи практично з усіх предметів повторюються на кожному уроці. Однаманітність, як відомо втомлює. Але головна біда в тому, що на цих уроках учні пасивні, в переважній більшості отримують готові знання, урок ведеться у формі монологу вчителя. Якщо такий підхід здійснювати постійно, протягом тривалого часу, то ми матимемо (і маємо) такі негативні наслідки, як нездатність учнів до аналізу і самостійного осмисленя інформації та неспроможність приймати незалежні рішеня. Психологічні дослідження свідчать також про погіршення емоційного стану учасників навчально – виховного процесу: в дітей виникають хвороби, вони зневірюються у власних силах. Такі явища не поодинокі в нашій школі. Можна сказати, що існує пряма залежність між здоров’ям дітей, учителів та характером їх взаємодії. Це ніби розуміють усі. Але, на жаль, розуміння не означає реалізації цього положення на практиці. Свідченням того є наявний стан здоров’я дітей, який дедалі погіршується через невміння педагогів налагодити оптимальну взаємодію. Отже, назріло дуже серйозне протиріччя між фундаментальним, генеральним становищем уроку в системі освіти і байдужістю до нього в сучасних умовах. 1.2 Сутність інтерактивного навчання Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих сітуацій, використання рольових ігр, спільне розв’язання проблем. Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді на питання „Як навчати? Як створити умови?”, а не традиційне „Що вивчати?”. Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає „суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки. 1.3 З історії інтерактивних методів навчання Інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи. Лабораторно – бригадний та проектний методи, работа в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовувалися у ті часи, були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непагані результати. Так, у школі організованій А.Рівним у 1918 році учні різного віку навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоїли програму 3 – 4 років навчання. Ці методи навчання знайшли підтримку у вчителів, але вони запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експерементальної перевірки. Застосування цих методів виявило певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономічне витрачення навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типа навчання. За сталінських часів такі методи взагалі були визнані непотрібними і піддані нищівній критиці. Вже на початку 30 – хх рр. ХХ ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродиктивно – орієнтировану з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання. Подальшу розробку елементівінтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.Сухомлинського, у творчості вчителів – новаторів 70 – 80-хх рр. ХХст. (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової та ін.), у теорії розвивального навчання. Однак за радянських часів творчість окремих педагогів була скоріше винятком, ніж правилом. Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці амереканської школи. В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різноманітних предметів. 1.4 Способи організації навчальної діяльності школярів на уроках та інших формах навчання Ефективність використання різних форм навчання багато в чому визначаєть способами організації навчальної діяльності школярів. Ці способи (форми) складалися протягом століть існування школи. Домінуючим є три способи: індивідуальна, колективна (фронтальна) і групова робота школярів. Групова робота – спосіб організації навчальних занять, при якому ставиться певне завдання для групи школярів. Позитивні результати групової роботи були одержані ще в кінці ХІХ століття. На початку ХХ століття в багатьох країнах цей спосіб організації навчально – пізнавальної діяльності школярів одержав широкого застосування. Групова робота передбачає, що: - клас на занятті розбивається на декілька груп для розв’язання конкретних навчальних завдань; - кожна група одержує певне завданя і виконує його разом під безпосереднім керівництвом лідера групи чи вчителя; - завдання виконуються так, щоб врахувати та оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи; - склад групи набирається набирається таким чином, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися можливості кожного члена групи. Розрізняють такі форми групової роботи : ланкові, бригадні, парні. Ланкова форма роботи передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, які разом планують навчальну діяльність, сприймають та осмислюють інформацію, обговорюють, здійснюють взаємоконтроль. Усі учні працюють над єдиним завданням. Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконаня певних навчальних завдань. Розрізняють кооперативно – групову ( кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при вивченні великого за обсягом матеріалу) та диференційовано – групову форму організації роботи учнів з різними навчальними можливостями, тобто проводиться дифереціація завдань залежно від рівня навчальних можливостей школярів. Парна робота – це спосіб організації навчальної роботи школярів який виходить з того, що учень засвоює швидко і якісно те, що відразу після засвоєння нової інформації застосовує на ділі або переказує іншому, тобто відбувається спілкування між тими , хто навчається. 2. ОСНОВНА ЧАСТИНА 2.1 Кооперативне навчання Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкувіання, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Співпраця (кооперація) – це спільна діяльність з метою досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності люди намагаються досягти результатів, вигідних для них самих і для решти членів групи. Кооперативне навчання – це такий варіант його організації, за якої учні працюють у невеликих групах, одержавши інструкції від учителя. Потім вони виконують отримане завданя – до того часу, поки всі члени групи не виконають його успішно. Спільні зусилля сприяють досягненню всіма членами групи взаємної користі, і з рештою, виграють усі („Твій успіх іде на користь мені, а мій на користь тобі”). Учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на спільну долю („Або ми потонемо, або випливемо, але разом”) Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів. Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу. Успіх члена команди під час презентації результатів дослідження групою певної теми залежить як від його особистих зусиль, так і від внеску інших членів групи, котрі допомагають йому знаннями, вміннями й практичними можливостями. Жоден член групи окремо не має всієї інформації, вмінь чи можливостей, необхідних для забезпечення упіху групової діяльності. Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального навчання мають тривалу історію і безперечно доводять, що співробітництво, на відміну від конкуренції та індивідуальної діяльності, забезпечує: а) вищий рівень досягнень і більшу продуктивність; б) панування турботливіших, чуйніших узаємин; в) міцніше психологічне здоров’я дітей, соціальну компетентність і самоповагу. 2.2 Технологія структурування кооперативного навчання Об’єднавши учнів у групи й поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що саме заохочуватиме до спільної діяльності. Не всі групи є групами співробітництва. Об’єднання в групи нерідко завершується конкуренцією, причому в тісному просторі, або зумовлює окрему, індивідуальну діяльність, поєднувану з розмовами. Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних указівок („працюйте разом”, „співпрацюйте”, „будьте єдиним колективом”) вистачить, щоб члени групи по – справжньому почали працювати разом. Необхідно організувати урок таким чином, щоб учні справді працювали в режимі співпраці, а для цього треба запустити механізм співпраці. Суттєвими компонентами співробітництва є позитивна взаємозалежність, особистістна взаємодія, індивідуальна і групова підзвітність, навички міжособістістного спілкування і спілкування в невеликих групах, обробка даних про роботу групи 2.2.1 Позитивна взаємозалежність Це перший і найважливіший елемент при структуруванні кооперативного навчання. Його можна вважати успішно вибудованим, коли члени групи розуміють, що вони зв'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх стає цілком зрозуміло, що: а) зусилля кожного члена групи потрібні й незамінні для успіху всієї групи; б) кожен член групи робить внесок у спільні зусилля групи. Це породжує відданість і зацікавленність не тільки у власному успіхові, а й в успіхові інших членів групи, що становить сутність кооперативного навчаня. Якщо нема позитивної взаємозалежность, нема і співпраці. 2.2.2 Особистістна взаємодія Це другий основний елемент спільного навчання, що стимулює діяльність. При цьому важливо, щоб учні розташовувалися обличчям один до одного. Вони мають разом займатися реальною діяльністю, спільно використовуючи наявні можливості, допомогаючи один одному, підтримуючи, заохочуючи й радіючи досягненням товаришів. Існують важливі види пізнавальної діяльності та міжособистістної динаміки, які можна здійснити лише тоді, коли учні сприяють навчанню один одного. До них належать: усне пояснення шляхів розв’язання проблеми, передача друзям власних знань, перевірка розуміння й обговорення досліджуваних понять, поєднання досліджуваного матеріалу з уже вивченим. Кожен з цих видів діяльності може бути структурно включений у загальні завдання, одержувані групою, і в процес виконання їх. Завдяки цьому групи кооперативного навчання є водночас системою академічної підтримки (кожен учень має когось, кому небайдужі його успіхи у навчанні, бере на себе зобов’язання з надання допомоги) й особистістної підтримки (кожен учень має когось, хто йому по – справжньму відданий). Саме завдяки особистістній узаємній підтримці в процесі навчаня члени групи покладають на себе зобов’язання один стосовно одного і виявляють відданість загальним цілям. 2.2.3 Індивідуальна підзвітність Це третій основний елемент кооперативного навчання. Два рівні підзвітності неодмінно структурно включаються в урок, що ґрунтується на кооперативному навчанні: група несе відповідальність за досягнення групових цілей, а кожен член групи має відповідати за результати своєї роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюють діяльність кожного учня. При цьому результати повертаються у групу загалом і до кожного окремо, щоб з’ясувати, хто потребує більше допомоги, підтримки та схвалення в процесі навчання. Мета кооперативного навчання в групах полягає в тому, щоб кожен член групи реалізувався як повноправна особистість. Учні навчаються спільно, але згодом набувають індивідуальної компетентності. 2.2.4 Розвиток міжособистістного спілкування та спілкування в невеликих групах Це четвертий основний елемент спільного навчання. Спільне навчання складніше за конкурентне чи індивідуальне, оскільки учні мають одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і здійснювати групову роботу ( ефективно функцюювати як члени єдиної групи). Вміння, необхідні для ефективної співпраці, не з’являються за змахом чарівної палички. Це вміння необхідно розвивати. 2.2.5 Аналіз даних про роботу в групах П’ятим елементом кооперативного навчання є обробка (аналіз, апрацювання) даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, наскільки успішно вони досягли своїх цілей, підтримують ефективні робочі взаємини. Група має з’ясувати, які саме дії членів комісії корисні, а які безрезультатні, й дійти висновку стосовно подальшої діяльності, зокрема визначити, що залишити, а що змінити у своїй повідинці. Отже, вище зазначені елементи співпраці дають можливість: 1. Застосува кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах звичайних курсів. 2. Перебудувати уроки на принципах кооперативного навчання таким чином, щоб вони відповідали конкретній навчальній ситуації й давали змогу коригувати недоліки навчальних програм, підвищували пізнавальний рівень учнів. 3. Діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів в умовах кооперативного навчання, втручатися з метою збільшення ефективності навчання у групі. 2.2.6 Організація групової діяльності Організовуючи групову діяльність, потрібно: 1. Розподілити клас на групи з метою досягнення конкретного навчального результату. 2. З мінювати склад групи залежно від змісту й характеру навчальних завдань. 3. Визначити завдання кожній групі, яка розв’язує певну проблему. 4. Виконувати завдання в групі в такий спосіб, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи окремо та групи загалом. 2.3 Практичне використання групової роботи школярів на уроках математики 2.3.1 Розробка уроку геметрії у 7 класі по темі “Вертикальні кути” Тема: Вертикальні кути Мета: засвоєння учнями поняття вертикальних кутів та їх властивостей. Тип: комбінований. Обладнання: плакати з накресленими малюнками; індивідуальні оціночні листи; комп’ютерний клас, програмове забеспечення – пакет дінамічної геометрії DG. Хід уроку І. Організаційний момент. ІІ. Фронтальна перевірка домашнього завдання. Учні – консультанти звітують про наяаність домашнього завдання. ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів. 1. Два учні виконують завдання самостійно, а потім дають відповідь. Свій виступ супроводжують малюнками накресленими на плакатах. №1. Доведіть, що коли два кути рівні, то суміжні з ними кути теж рівні. Дано: 1 = 2. Довести: 3 = 4. 3 1 2 4 Доведення Кут 1 додати кут 3 дорівнює 1800 із властивості суміжних кутів Кут 2 додати кут 4 дорівнює 1800 Кут 1 дорівнює куту 2 і дорівнює х0 - за умовою. Кут 3 дорівнює 1800 мінус кут 1 і дорівнює 1800 мінус х Кут 4 дорівнює 1800 мінус кут 2 і дорівнює 1800 мінус х Звідки кут3 дорівнює куту 4. №2. Накресліть два кути, суміжні даному. 2 1 3 Кут 1 – даний кут. Кут 2 і кут1 – суміжні, кут 1 і кут 3 – суміжні. Доведіть, що кут 2 дорівнює куту 3. Доведення. 1 + 2 = 1800, - із властивості суміжних кутів 1 + 3 = 1800, Звідки, кут 2 дорівнює куту 3. За правильні відповіді ставлять собі в оціночні листи по 6 балів. 2. З останніми учнями вчитель проводить естафету – правил. За кожну правильну відповідь учень ставить в оціночний лист по 1 балу. 1) дайте означення кута 2) який кут наз. прямим 3) який кут називається гострим 4) який кут називається тупим 5) який кут називається розгорнутим 6) які кути називаються суміжними 7) сформулюйте головну властивість суміжних кутів 8) знайдіть кути, суміжні з кутами 300,450, 600, 900, 1200, 1500. ІV. Засвоєння поняття про суміжні кути та їх властивості. 1. Клас створює дві групи. Кожна група обирає свого лідера; вчитель обирає консультантів. Всі учні виконують одне і теж завдання. Перша група виконує в зошиті за допомогою креслярських інструментів; друга група – за комп’ютером у середовищі пакету дінамічної геометрії DG. Завдання: 1) накреслити довільний гострий кут. 2) Накреслити доповняльні півпрямі до сторін даного кута. 3) Скільки кутів отримали на рисунку 3 2 1 4 4) учні вимірють кути, встановлють їх рівність. кут 1 дорівнює куту 3, кут 2 дорівнює куту 4. Потім групи міняються місцями і виконують теж саме завдання. За правильно виконане завдання учні ставлять в оціночний лист по 3 бали. 2. Учитель звертає увагу учнів на те, як утворено кути, що виявилися рівними (ці кути мають спільну вершину і сторони одного є продовженням сторін іншого) 3. Учитель дає означенння вертикальних кутів. 4. Один із учнів дає історічну довідку: “Вертикальні кути розглядав у своєму підручнику грецький математик Фалес, що жив 2600 років тому. Очевидно, він відкрив і довів теорему про рівність вертикальних кутів”. 5. Формулюється властивість вертикальних кутів. 6. Доведення теореми учні оформлюють в зошиті під керівництвом вчителя. Дано: кут АОС і кут ВОД – вертикальні Довести:кут АОС дорівнює куту ВОД Доведення. Кут 1 додати кут 2 дорівнює 1800 як суміжні. Кут 2 додати кут 3 дорівнює 1800 як суміжні. Звідки кут 1 додати кут 3 дорівнює кут 2 дадоти кут 3, кут 1 дорівнює куту 2. 7. Використання властивості вертикальних кутів у практиці. A D M B C Якщо потрібно виміряти градусну міру кута АМВ, сторони якого недоступні, то можна виміряти величину вертикального кута СМD V. Осмислення вивченого матеріалу. 1. Сформулюйте твердження, у якому умову і висновок доведеної сьогодні теореми поміняно місцями. 2. Чи буде істинним сформульоване твердження? 3. Накресліть два рівних кути, які не є вертикальними. Дано: кут 1 дорівнює куту 2. D 2 Довести: кут 1 і кут 2 – не є вертикальними. A B Кут 1 і кут 2 – не вертикальні, бо ОС і ОА не є доповняльними променями. 4. Що потрібно зробити з променями ОС і ОВ, щоб кут ВОС був вертикальним із кутом АOD? 5. Накресліть прямокутний трикутник АВС із прямим кутом С. 6. Побудуйте суміжні кути : а) із кутом С; б) із кутом А. 7. Назвіть суміжні і вертикальні кути. Завдання 5 – 7 учні виконують за комп’ютером у середовищі пакету дінамічної геометрії DG. Учні, які дають правильні відповіді отримують додаткові бали. VI. Підсумок уроку. VII. Пояснення домашнього завдання. п.15, контрольні запитання 6 – 8. І – ІІ рівні. На рисунку позначте вертикальні кути однаковими цифрами. ІІІ – IV рівні №10 з підручника Погорєлов “Геометрія 7 – 9” Індивідуальний оціночний лист. Прізвище: Ім’я: Клас: Завдання Кількість балів 1. Актуалізація опорних знань 2. Виконання групового завдання 3. Додаткові завдання 3. ВИСНОВКИ Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що „в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь – яких вправ на 20 – 30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш рітмічної діяльності учнів. Функції групової навчальної діяльності: 1. Мотиваційна 2. Навчальна 3. Розвивальна 4. Виховна 5. Оргацізаційна 4.СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технологіії навчання. – Х.: Видав. гр. „ Основа”, 2003. – 80 с. – (Серія „Бібліотека журналу „Управління школою” ; Вип 10). – с. 6 – 7; с. 13 – 14; с. 24 – 29. 2. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання ( навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів) – Харків, 1997. – 338 с. 3. Литвиненко Г.М., Возняк Г.М. Математика: Проб. підруч.для 6 кл. серед. шк. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 1996. – 287с. 4. Збірник відділу освіту Вовчанської районної державної адміністрації. Районний методичний кабінет. – Вовчанськ, листопад 2003 року. 5. Дьяченко В.К. Сотрудничество в убучении. – М., 1991. – 192 с. 6. Погорєлов О.В. Геометрія: Планіметрія: Підруч. для 7 – 9 кл. серед. шк. – 5-те вид. – К.: Освіта, 2001. – 223с. | |
| Переглядів: 5438 | Коментарі: 3 | |
| Всього коментарів: 0 | |